Книги

Я, певне, була б зовсім інакшою, якби в дитинстві моя мама не навчила мене читати книжки. Згадати як я «вчитувалась» складно. Але маю один яскравий спогад. Я гуляла в дворі. Було літо. Наші з подругою мами повертались з магазину. Ми зупинились на дорозі, бо я, як завжди, підбігла подивитись «А що ти купила». Вона дістала зі своєї сумочки, як зараз пам’ятаю цю коричневу сумку зі шкірозамінника, книжку, яку мені купила. «Год хорошого ребенка» Эдуарда Успенского. Я дуже раділа. Потім я її прочитала. Всю. Від палітурки до палітурки. Це була моя перша книжка, яку я прочитала повністю сама.

Саме користуючись книжками, мої пацієнти частенько підказують мені шлях до найважливішого. Одного разу я прийшла на супервізію1 з випадком. Був застій в терапії і я не могла зрозуміти причини. І ось під час розмови я згадую, що мій пацієнт незвично багато разів в дитинстві перечитував одну і ту саму книгу. Закінчував – і знову починав. І знову. Моя супервізор всміхнулася, вона знала цю книгу.

  • Ваш пациент – сильная личность! Теперь вы понимаете? – сказала вона мені. Я розгублено сиділа і дивилась на неї. Я не знала, про що йдеться в книзі.
  • Женя? – вона примружила очі і здивовано, але з відчутною жорсткістю в голосі спитала – вы прочитали книгу?
  • Нет.

Вона відкинулась на кріслі і хлопнула долонею по письмовому столі.

  • Женя! Пациент вам несколько раз показывает, куда нужно идти. Он вас направляет. Сам он не может сказать, но подсознательно дает вам информацию.

А в кінці монотонно і повільно додала, не зводячи з мене очей:

– Прочитайте книгу.

 

О так! Це було саме воно. Терапія стосунками. Коли хтось розповідає вам про музику, фільми, книги, мультики, кафе, композиторів, письменників, а ви цікавитесь тим – щось прекрасне починає відбуватись. Тільки інколи я зустрічаюсь з тим, що така розмова з пацієнтом «про нього» (не про хворобу чи симптом) сприймається моїми колегами досить скептично. Лікарі, психотерапевти, психологи – ми всі знаємо, що треба робити, аби пацієнт видужав. І ми так намагаємось дотримуватися цієї серйозної мети, протоколу роботи, що перетворюємо свій кабінет в місце, де в свому кріслі сидимо ми, а на дивані сидить хвороба. Інколи здається, що розмовляючи про головного героя книги ми втрачаємо дорогоцінний час. Але це навпаки: ми втрачаємо дорогоцінний час до тих пір, поки не почнемо розмовляти замість симптомів з Людиною.

  1. Супервізія – професійна консультація психолога з колегою (часто з таким, що має більший досвід і сертифікацію супервізора) з метою збереження якості консультування.

 

Січ, 19, 2017

0

SHARE THIS